Фото: Хуанхо Брауліо, профіль у Twitter.
Хуанхо Брауліо Він із Валенсії, з 72 року, працює журналістом. У 2015 році опублікував свій перший роман під назвою тиша болота з яким він був дуже успішним і який нещодавно був адаптований до кіно. Його другий роман вийшов у 2017 році Брудний і злий. У цьому інтерв'ю Він розповідає нам про них і багато іншого. Я дуже ціную ваш відданий час і доброту.
Хуанхо Брауліо — Інтерв'ю
- ACTUALIDAD LITERATURA: З вашим першим романом, тиша болота, ти дуже успішно дебютував у 2015 році, був знятий фільм, і другий Брудний і злий. Чи очікували ви на гарний прийом у літературному світі?
ЛИПЕНЬ БРАУЛІО: Я б збрехав, якби сказав так. Видно, що пишуть для того, щоб читати, і що цим займається якнайбільша кількість людей. Проте відгук критиків і публіки перевершив будь-які очікування про що я думав. тиша болота На додаток до мого першого роману, це був виклик, який я поставив перед собою, чи зможу я це зробити, тому що на той час я писав у ЗМІ більше двадцяти років, але Я ніколи не брався за виклик такого масштабу тому що писати новини, репортажі чи інтерв’ю зовсім не так, як роман, який потребує не лише інших кодів, але й інших режимів.
- А.Л.: Чи можете ви пригадати якесь із ваших перших читань? А перше оповідання, яке ви написали?
JB: Я був ненажерливим читачем із шести років, тому мені дуже важко запам’ятати перше прочитане. Проте моя мама згадує, що коли мені було років сім чи вісім, мені в руки потрапило юнацьке видання «Іліада» y Одісея що це для читачів, старших за мене, і що я відправив у вихідні. Оскільки вони не думали, що я зрозумів історію, вони дали мені невеликий тест і були дуже здивовані, коли виявили, що я зрозумів.
Що стосується моя перша історія вигадка, у мене є анекдот, коли мені було дванадцять років моя вчителька мови та літератури —Ізабель де Анкос, до якої я дуже люблю й вдячний,—надіслала есе на безкоштовну тему. Я написав оповідання привидів що, на його думку, він думав, що він це звідкись скопіював. З цієї причини він змусив мене написати ще один під час уроку, а коли він його прочитав, сказав мені: «Ти будеш письменником». Мені знадобилося тридцять років, щоб послухати його, але я це зробив.
- AL: Головний письменник? Ви можете вибрати більше, ніж одну і з усіх епох.
JB: Складний вибір. Борхес сказав, що інші можуть похвалитися книгами, які вони написали, а він – тими, які він прочитав, і я думаю точно так само. Список був би нескінченним, але серед моїх улюблених я б виділив Роберт Грейвс, Умберто Еко, Маріо Варгас Льоса, Хав'єр Серкас, Маргаріт Юрсенар, Мануель Васкес Монтальбан...
- AL: З яким персонажем книги ти хотів би познайомитись і створити?
ДБ: Що ж, продовжуючи список із попереднього запитання, Брат Вільгельм Баскервільський de Назва троянди; Уранія de Вечірка козла; до Рафаель Санчес Масас de Солдати Саламіну; до Адріано de Спогади про Адріана або Пепе Карвальо de Татуювання. Наприклад.
- AL: Якась манія чи особлива звичка під час письма чи читання?
JB: Насправді ні. Після багатьох років у редакціях засобів масової інформації, які не є особливо тихим місцем для писання, Я звик ізолювати себе майже скрізь. І те саме відбувається зі мною, коли я читаю, тому, крім під водою, я думаю, що я можу робити те й інше всюди.
- AL: І місце, яке вам найбільше подобається, і час для цього?
JB: В основному. те саме. Крім того, що я письменниця, я ще журналіст, тому час, який я можу присвятити літературі, обмежений, тому я також звикла використовувати для цього вільний час.
- AL: Чи є інші жанри, які вам подобаються?
ДБ: Так, я фанат книг Історія і політичні нариси.
- AL: Що ти зараз читаєш? А писати?
JB: Я завжди читаю дві-три книги одночасно. прямо зараз я з Без душі, з Себастьян Роа e історії рим, Енрік Гонсалес. Щодо того, що я пишу, я маю в руках досить великий проект На даний момент я нічого не можу сказати про це.
- AL: Як ви думаєте, яка видавнича сцена?
JB: Ну, як завжди. При поганому здоров'ї заліза тому що Іспанія – країна, яка не читає порівняно з рештою цивілізованого світу.
- А.Л .: Момент кризи, який ми переживаємо, важкий для вас, чи ви зможете зберегти щось позитивне для майбутніх історій?
JB: Усе впливає. Ми, письменники, не є істотами, які живуть у клітках зі слонової кістки, не звертаючи уваги на те, що їх оточує. Крім того, в моєму випадку, мій статус журналіста робить мене справжнім наркоманом з якою, обов'язково, все, що впливає на мої історії. Але те, що нарешті з’явиться в романі чи повісті, я не можу передбачити.