Сатанинські вірші.
Сатанинські вірші - епічний роман магічного реалізму, написаний британським націоналізованим індійським автором Салманом Рушді. Після публікації в 1988 році вона стала однією з найбільш суперечливих книг в новітній історії завдяки незвичайному використанню ісламу. Власне, автор намагався зробити інтерпозицію Корану, викладену в біографії пророка Мухаммеда, розробленій Хунайном Ібн Ісхаком (809 - 873).
Про автора Салмана Рушді
Ахмед Салман Рушді народився в багатій кашмірській сім'ї в Бомбеї, Індія, 19 червня 1947 року. Після 13 років його відправили до Великобританії вчитися в престижну школу-інтернат «Школа регбі». У 1968 році він здобув ступінь магістра (спеціалізація з ісламських предметів) з історії в Кінгз-коледжі Кембриджського університету.
Перш ніж перейти до письма, Рушді працював у рекламі. Його перший роман, Гримус (1975), ознаменував початок кар'єри настільки блискучим, наскільки суперечливим. Його другий роман, Діти опівночі (1980) катапультував його до літературного успіху і приніс йому визначні нагороди. На сьогоднішній день Рушді опублікував одинадцять романів, дві дитячі книги, a історія та чотири нехудожні тексти.
Джерело Сатанинські вірші
Мігель Віла Діос (2016) пояснює в Сатанинські вірші та історія трьох богинь, згаданих у Корані, походження заголовка. "Цей термін був введений Вільямом Мюром в середині XIX століття для позначення двох віршів, які, як імовірно, були включені Мухаммедом у сура 53 або де- Розгортання... Але згодом його замінив Пророк перед доганою Гавриїла, Ангела Одкровення ”.
Цей випадок відомий в ісламській традиції як кішат аль-гаранік, найбільш прийнятим перекладом якого є "історія про журавлів". Віла переосмислює це як "історію сирен", оскільки у птахів голови жінок. Більшість істориків вказують на Ібн Гішама (помер 799 р.) Та Аль-Табарі (839 - 923 рр.) Як основних джерел Ібн Ісхака в його розповіді в біографії пророка Мухаммеда.
Аргумент недоброзичливців інциденту
Біографія пророка Мухаммеда Ібн Ісхака була передана лише усно, оскільки жоден рукопис не зберігся. Таким чином, усна умова його передачі від одного покоління до наступного збільшує труднощі для дослідників відстежувати точність викладу. Наскільки змінилося від оригінального оповідання? Визначити це практично неможливо.
Інцидент був відкинутий майже усіма мусульманськими вченими між IV і XIII століттями; посада, яка займала донині. Найбільш частим аргументом у недоброзичливців є ортодоксальний мусульманський принцип безпомилковості біблійних портретів у передачі Божественного Одкровення. Отже, інцидент майже повністю зник, доки Рушді не відновив дилему своїм романом.
Суперечка Сатанинські вірші
Патрісія Бауер, Карола Кемпбелл та Габріель Мандер описують у своїй статті (Британіка, 2015) послідовність інцидентів, розв’язаних після публікації роману. Тому що викритий Рушді сатиричний наратив розлютив мільйони мусульман по всьому світу, які назвали твір богохульним. Настільки, що аятолла Рухолла Хомейні з Ірану закликав своїх послідовників вбити автора та його редакційних співробітників.
Терористичні атаки та розпад дипломатичних відносин
Бурхливі демонстрації відбувалися в таких країнах, як Пакистан. Копії роману були спалені в багатьох ісламських країнах - включаючи Великобританію - і робота заборонена в багатьох країнах. У таких країнах, як Японія, Англія, США, Італія, Туреччина та Норвегія, траплялися навіть теракти проти книгарнь, видавців та перекладачів.
Отже, посли Європейського економічного співтовариства відкликали своїх послів з Ірану (і навпаки). Напруженість зменшилась лише в 1998 році після того, як Іран припинив діяльність фетва в середині процесу нормалізації дипломатичних відносин із Великобританією. Незважаючи на це, на сьогоднішній день Рушді уникав поїздок до країн, де його книга була заборонена, а його особиста ситуація ніколи не нормалізувалась повністю.
Салман Рушді.
Позиція Салмана Рушді серед шторму
В інтерв'ю Нью-Йорк Таймс (опубліковано 28 грудня 1990 р.), індійський письменник заявив:
“Протягом останніх двох років я намагався пояснити, яку роль Сатанинські вірші це ніколи не було образливо. Історія Габріеля є паралеллю того, як людину можна знищити втратою віри.
Рушді додає,
"... мрії, в яких так голосисті < > вони мають місце, це портрети їх розпаду. Вони в романі прямо згадуються як покарання та винагорода. І що фігури снів, які мучать головного героя своїми нападами на релігії, є репрезентативними для його процесу ініціації. Вони не є поданням точки зору автора ”.
Дискусія, породжена Сатанинські вірші, Це виправдано?
Дуже важко натрапити на цілком об’єктивні твердження у дослідженнях з релігійним походженням. У вашій статті Що засмучує мусульман щодо сатанинських віршів, Waqas Khwaja (2004) описує неоднозначність та складність теми. За словами Хваджі, “... важливо запитати, чому більшість мусульман не можуть бачити Сатанинські вірші виключно як твір наукової фантастики ”.
Можливо, мусульманам неможливо побачити межу між сатиричним оповіданням Рушді та зловживаннями. У будь-якому випадку виникають питання, відповіді яких різняться залежно від освітньої та / або духовної форми читача. Для кого книга? Чи культурна різниця є причиною комічного та сатиричного сприйняття однієї групи читачів, тоді як для інших вона смішна та єретична?
Різні реакції в полікультурному суспільстві
Стаття Читання змішаного прийому: випадок «Сатанинські вірші» Алан Дюрант та Лаура Ізарра (2001) вказують на ключові моменти справи. Вчені стверджують: «... соціальні конфлікти щодо значення, що виникають в результаті різнорідних реакцій різних культурних груп у полікультурному суспільстві. Або різноманітною практикою читання в контексті дедалі глобалізованіших засобів масової інформації ».
Маркетингові стратегії книги, можливо, також допомогли розпалити суперечку Сатанинські вірші. Адже видавництва прагнуть позиціонувати свою продукцію на міжнародному рівні як частину глобального обігу культурних товарів. Однак наукова фантастика завжди матиме різні відтінки для читачів відповідно до їх соціальних обставин, а також наступних налаштувань та цінностей.
Короткий зміст та аналіз Сатанинські вірші
Складний і багатошаровий сюжет фокусується на двох головних героях-мусульманах, які мешкають у Лондоні, Гібріл Фарішта та Саладіні Чамча. Гібріель - успішний кіноактор, який нещодавно пережив напад психічних захворювань і закоханий у аллелюю Кону, англійську альпіністку. Саладін - радіоактор, відомий як "людина з тисячею голосів", у неспокійних стосунках з батьком.
Фарішта і Чамча зустрічаються під час перельоту Бомбей - Лондон. Але літак збитий нападом сикхських терористів. Пізніше виявляється, що терористи випадково підірвали бомбу, яка осадила літак. На початку книги Гібріл та Саладін виступають єдиними, хто вижив у авіакатастрофі посеред Ла-Маншу.
Два різні шляхи
Гібріл і Саладін досягають англійських берегів. Потім вони розлучаються, коли другого беруть під варту (хоча він заявляє, що є громадянином Англії та вижив під час польоту), звинувачується у незаконному переселенці. Бідний Чамча нагромадив гротескні нерівності на лобі і є мішенню для знущань з боку офіцерів. Це сприймається як явище зла і до нього ставляться як до накипу.
На відміну від них, Гібріель - огорнутий ангельською аурою - навіть не ставився під сумнів. Саладін не забуває, що Гібріл не заступився за нього, тоді він користується можливістю врятуватися, поки його госпіталізували. На жаль, невдача, здається, переслідує його, оскільки він звільнений з роботи. Здається, все йде жахливо, поки втручання Гібріла повністю не відновить його людський вигляд.
Мрії Гібріла
Коли Гібріл спустився, він перетворюється на ангела Гавриїла і має ряд мрій. Перший - ревізіоністська історія заснування ісламу; саме деталі цього сегменту є найбільш неприйнятними для багатьох мусульман. Один з найбільш історичних уривків видінь розповідає про паломництво групи мусульманських віруючих з Індії до Мекки.
Габріель повинен був розлучити воду для відданих Аллаха, щоб продовжувати свій шлях, натомість вони всі потонули. В іншому сні персонаж на ім’я Махаунд - заснований на Мухаммеді - намагається знайти монотеїстичну релігію посеред політеїстичного народу, Джахілії.
Апокрифічна легенда про Маунда
Маунд має бачення, в якому йому дозволяється поклонятися трьом богиням. Але, підтвердивши (після суперечки з Архангелом Гавриїлом), що це одкровення надіслав диявол, він відмовляється. Через чверть століття один із учнів перестає вірити в релігію маундів.
Цитата Салмана Рушді.
Хоча на сьогоднішній день жителі Джахілії (насправді це аналогія Мекки) повністю перетворені. Крім того, повії в борделі беруть імена дружин Махаунда перед тим, як їх закрити. Пізніше, коли Махаунд захворіє і помре, його останнє бачення є однією з трьох богинь. Очевидно, це ще один дуже образливий розділ для мусульман.
Сварки та примирення
Зрештою Гібріл возз'єднується з Алілуєю. Однак ангел наказує йому залишити кохану і проповідувати слово Боже в Лондоні. Потім, коли Фарішта збирається розпочати свою роботу, на нього наїжджає машина індійського кінопродюсера, який бажає найняти його на головну роль архангела. Пізніше Гібріл і Саладін знову зустрічаються на вечірці і починають інтригувати інтриги.
Сварки остаточно вирішуються, коли, маючи можливість дати йому померти, Гібріл вирішує врятувати Саладіна з палаючої будівлі. Раніше Саладін також відкидав різні шанси на вбивство Фарішти. Після сутичок Чамча повертається до Бомбея, щоб помиритися зі своїм вмираючим батьком.
Карма?
Батько Саладіна заповідає йому величезну суму грошей. Тож Чамча вирішує знайти свою стару подругу, щоб помиритися з нею. Таким чином, він обмінює свій злий цикл на коло прощення і любові. Паралельно, Гібріл та Аллелуя також подорожують до Бомбея. Там, серед приступу ревнощів, він вбиває її і врешті-решт покінчає життя самогубством.