Відомі фрази Габріеля Гарсії Маркеса за сто років самотності

Габріель Гарсія Маркес.

Веб-пошук "відомі фрази Габріеля Гарсії Маркеса Сто років самотності" є загальним. І саме ця робота задала тон, і навіть сьогодні, понад 60 років після публікації, вона продовжує говорити про неї. Габріель Гарсія Маркес, безсумнівно, є одним із найвидатніших представників магічного реалізму та латиноамериканської літератури загалом. Не дивно, що "Габо" був нагороджений Нобелівською премією за літературу 1982 р. З цієї причини в цій статті представлена ​​добірка з найкращими фразами з Сто років одиноти (1967), його шедевр.

Цей роман розглядається вченими як текст загального значення. Це більше, іберійська газета Світ включив його до "списку 100 найкращих романів іспанською мовою XNUMX століття". Зі свого боку, французька газета Le Monde Він згадує її серед «100 найкращих книг 100 століття». Так само для Норвезького книжкового клубу це одна із «XNUMX найкращих книг усіх часів».

Вибрати автора

Народження, дитинство та навчальна підготовка

Габріель Хосе де ла Конкордія Гарсія Маркес (6 березня 1927 - 17 квітня 2014) народився в Аракатаці, департамент Магдалина, Колумбія. Її батьками були Габріель Елігіо Гарсія, а Луїза Сантьяга Маркес - її мати. "Габіто" його залишили під опікою бабусь і дідусів по материнській лінії у своєму рідному місті. Але в 1936 році його дідусь помер а її бабуся виявилася сліпою, отже, вона повернулася до батьків у Сукре.

Перші роки середньої школи він відвідував в єзуїтській школі Сан-Хосе (сьогодні - Інститут Сан-Хосе). У той час він почав публікувати вірші в колегіальному журналі Ювентуд. Згодом rВін отримав державну стипендію для навчання в Національному університеті Zipaquirá поблизу Боготи. Там він здобув ступінь бакалавра, а згодом почав вивчати право в Національному університеті Колумбії.

Вплив та перші робочі місця

Насправді юридичний факультет не був професійним вибором, а спробою догодити батькам. Оскільки справжнім бажанням Гарсії Маркеса було стати письменником. Крім того, за цей час це було помітно позначено такими авторами, як Франц Кафка та Борхес.

Цей шлях, конфігурував стиль, який поєднував божевільні історії своєї бабусі зі стильовими особливостями Метаморфози, наприклад. Протягом вересня 1947 року він опублікував свою першу новелу Ель-Еспектадор. Тим часом він продовжував свою адвокатську кар'єру до так званого Боготазо, який стався 9 квітня 1948 року після вбивства Хорхе Елієцера Гайтана.

Його журналістська кар’єра та шлюб

Після безстрокового закриття Національного університету, Маркес поїхав до Університету Картахени і влаштувався репортером в El Universal. У 1950 році він остаточно закінчив юридичний факультет, щоб займатися журналістською діяльністю в Барранкіллі. У столиці департаменту Атлантіко він одружився з Мерседес Барча в березні 1958 року.

У пари народилося двоє дітей: Родріго (1959) та Гонсало (1964). У 1961 році Габріель Гарсія Маркес переїхав з родиною до Нью-Йорка, де він працював кореспондентом Prensa Latina. Однак завдяки своїй близькості та сприятливим повідомленням щодо постаті Фіделя Кастро він отримав сильну критику з боку кубинських дисидентів.

Літературне освячення

Гарсія Маркес та його сім'я емігрували до Мехіко, отримавши погрози від ЦРУ. В ацтекських землях він заснував свою резиденцію і провів більшу частину свого життя, незважаючи на те, що мав будинки в Боготі, Картахені де Індіас та Парижі.

EУ мексиканському мегаполісі він опублікував свою освячувальну роботу в червні 1967 року: Сто років одиноти.

Спадщина Сто років одиноти

це книга став відомим титулом латиноамериканського магічного реалізму завдяки майстерному поєднанню можливих елементів, вигаданих уривків та екстрапольованих подій з історії Колумбії. З цієї причини спочатку процвітаюче, згодом конвульсоване і остаточно винищене місто Макондо, стало всесвітньо відомим.

У цьому сценарії Гарсія Маркес досліджував такі теми, як самотність, інцест, фантазія, війни, комерційність та політика. Також не бракує інтриг та любовних відносин між дійовими особами історії, яка охоплює сім поколінь, описаних у циклічний час. (Хоча, в ідентифікованих історичних рамках).

Сто років самотності ...

9,95 €

Переглянути угоду Див. Особливості

Деякі додаткові про Сто років одиноти

• За перші три роки він продав півмільйона примірників,
• Він перекладений на двадцять п’ять мов.
• Вважається найбільш продаваною книгою у світі, виданою спочатку іспанською мовою.

Найкращі фрази Сто років самотності

• "Світ був настільки недавнім, що багатьом речам бракувало імен, і, щоб згадувати їх, потрібно було вказувати пальцем на них".
• "Ти вмираєш не тоді, коли повинен, а коли можеш".
• “Найголовніше - не втратити орієнтацію. Завжди знаючи про компас, він продовжував направляти своїх людей на невидимий північ, поки їм не вдалося покинути зачарований регіон ».
• «У підсумку він втратив усі контакти з війною. Те, що колись було справжньою діяльністю, непереборною пристрастю юності, стало для нього віддаленим посиланням: порожнеча ».
• "Він запитав, яке це місто, і вони відповіли йому іменем, якого він ніколи не чув, яке не мало значення, але яке уві сні мало надприродний резонанс: Макондо".
• "Самотність вибрала його спогади і спалила онімілі купи ностальгічного сміття, яке накопичилось у його серці, і очистила, збільшила та увічнила інші, найгірші".
• «Вистрілив пістолет у грудну клітку, і снаряд вийшов з його спини, не потрапивши в життєво важливий центр. Єдине, що з усього, що залишилось, - це вулиця з його ім’ям у Макондо ”.
•  "Потім він витягнув гроші, накопичені за довгі роки напруженої роботи, придбав зобов'язання зі своїми клієнтами і взявся за розширення будинку".
• "Секрет доброї старості - не що інше, як чесний пакт із самотністю".
• "Вона завжди знаходила спосіб відкинути його, тому що, хоча вона не могла його любити, вона більше не могла жити без нього".
• "Насправді його турбувала не смерть, а життя, і тому почуття, яке він відчував, коли вони виголошували вирок, було не почуттям страху, а ностальгією".
• “На цьому він жив. Він шістдесят п’ять разів обійшов світ, записавшись до складу екіпажу моряків без громадянства ".
• "Вони пообіцяли створити розсадник чудових тварин, не стільки для того, щоб насолоджуватися перемогами, які тоді їм не знадобляться, а для того, щоб мати чим відволікти себе в нудні неділі смерті".
• "Він почувався забутим не з тим, що виправляє забуття серця, а з іншим більш жорстоким і безповоротним забуттям, про який він знав дуже добре, бо це було забуття смерті".
• "Але не забувайте, що поки Бог дарує нам життя, ми продовжуватимемо бути матерями, і якими б революційними вони не були, ми маємо право опустити їхні штани і дати їм шкіру при першій відсутності поваги"
• "Як і все хороше, що сталося з ними за довге життя, ця нестримна фортуна мала свій початок у випадковості".
• "Тільки тоді він знав, що його приголомшене серце назавжди приречене на невизначеність".
• "Він мав рідкісну честь не існувати повністю, але в потрібний час".
• “За одну мить він виявив подряпини, рани, синці, виразки та рубці, які залишилось на ній понад півстоліття повсякденного життя, і виявив, що ці руїни не викликали в нього навіть почуття жалю. Потім він зробив останні зусилля, щоб шукати в своєму серці те місце, де його прихильність згнила, і він не міг його знайти.
• "Широко розплющи очі. З будь-яким із них діти вийдуть зі свинячим хвостом ”.
• "Світ зводився до поверхні його шкіри, а інтер'єр був захищений від усієї гіркоти".
• - Запізно я переконую себе, що зробив би тобі велику послугу, якби дозволив тебе розстріляти.
• “Дощ йшов чотири роки, одинадцять місяців і два дні. Були мороси, коли всі одягали свій понтифічний одяг і складали реконвалесцентне обличчя, щоб відсвяткувати шахрайство, але незабаром вони звикли інтерпретувати паузи як оголошення про повторне ставлення ».
• "Йому довелося сприяти тридцять двом війнам і порушити всі свої пакти смертю і котитися, як свиня, у гнізді слави, щоб виявити майже сорок років пізніше привілеї простоти".
• "Востаннє, коли вони допомагали їй підрахувати свій вік, за часів бананової компанії вона підрахувала його від ста п'ятнадцяти до ста двадцяти двох років".
• «Найдавніший крик в історії людини - це крик любові».
• "Ніхто не повинен знати його значення, поки не досягне ста років".