Цитата Кармен Лафоре.
Нада (1945) — роман у рідному місті його авторки Кармен Лафоре з Барселони в роки після Громадянської війни. Це історія, героєм якої є молода жінка, яка щойно прибула до Барселони, щоб почати свою університетську освіту. У той час каталонське суспільство перебувало в розпалі глибокої соціально-економічної та моральної кризи.
Це нестабільне середовище описує іберійський письменник грубо, прямою і непереборною мовою. З цієї причини, Цей роман дуже репрезентує «tremendismo», стиль оповіді, започаткований Каміло Хосе Села з Сім'я Паскаля Дуарте (1942). Не дарма, Нада Це була книга-переможець премій Надаля та Фастенрата того ж року, коли була опублікована.
Короткий зміст Нада
вітання
Андреа прибуває до Барселони на світанку іншим поїздом, ніж планувалося в першу чергу, таким чином, жоден родич не чекає її на вокзалі. Дівчинку зворушує нічний вид на місто, яке наповнювало її надією в дитинстві. Але відчуття зникає, коли вони приїжджають до свого нового дому. Там її приймає розгублена бабуся і докори тітки Ангустіас за пересадку.
Так само й інші родичі — дядько Хуан і його дружина Глорія, Антонія (служниця) і дядько Роман — виглядають сповнені гіркоти. До речі, в хаті запорошено, гарячої води у ванній немає (брудно), а на дивані, встановленому для молодої жінки, панує безлад. Такий хаос спричиняє стопка меблів після продажу половини будинку, щоб полегшити економічні проблеми.
Несприятливе повсякденне життя
Травми війни очевидні на шкірі Барселони та на обличчі її громадян. Це поглиблює негаразди мешканців нового будинку Андреа, де щодня дихають плітки, розбрат і часті дискусії (деякі досить сильні). Тільки скрупульозний дядько Роман залишається осторонь інтриги, зосереджений на своїх справах і на своїй скрипці.
Крім того, Ангустіас є авторитетним у головного героя, хоча час від часу проявляє свою прихильність і захисний інстинкт. зрештою, Андреа розуміє, що вона повинна самоізолюватися, щоб пережити деменцію, що панує в резиденції. З цієї причини він проводить більшу частину свого часу в університеті, що дозволяє йому знайти нових друзів. Таким чином він утворює тісний зв'язок з Еною і Понсом.
Проблеми посилюються
Єна, подруга Джейме, дівчина із заможної родини; що дозволяє йому пригощати Андреа закусками та напоями. Це останнє вирішує дати йому —у порядку компенсації— хустку, яку їй подарувала бабуся. Цей вчинок доброти створив проблеми для головного героя під час різдвяної вечері з родиною (подія, сповнена фальшивої радості та напруги).
У цей момент головний герой вже знає про фізичні та словесні образи дядька Хуана щодо його дружини Глорії. Незабаром тітка Ангустіас вирішує усамітнитися в монастирі. Отже, Андреа почувається більш незахищеною та з великою кількістю безсоння через побутові бійки та дратівливого папуги Романа. Що ще гірше, дівчина може дозволити собі лише хліб на сніданок.
Ускладнення та заплутування
Лише прогулянки з Еною та Хайме, здається, вгамують голод і труднощі Андреа. Минають тижні, вона розширює коло своїх друзів і проводить більшу частину свого дня, навчаючись в університетській бібліотеці. Паралельно стосунки з Еною стають дещо дивними, тому що остання починає прихований роман з дядьком Романом.
З цієї причини головна героїня просить подругу на кілька днів припинити її відвідувати. Тим часом, Понс вирішує залицятися до Андреа, але в підсумку не досягає своєї мети. У будь-якому випадку дівчина знайомиться з артистами, які дружать з хлопцем, і богемна атмосфера допомагає їй подолати негаразди.
Роздільна здатність
Згодом Андреа поступово знайомиться з мамою Ени. Очевидно, ця жінка мала сентиментальне минуле з річкою Роман. тому Підозра головного героя зростає, поки Ена не розкриває свій задум: спокусити Романа, а потім залишити його приниженим... Так ви зможете помститися за честь своєї матері.
В кінці, Ена їде до Мадрида, досягнувши своєї мети, а Роман вирішує покінчити життя самогубством за допомогою леза бритви. Однак у родинному домі зневажена тітка Глорія звинувачується у всіх нещастях, які трапилися, в тому числі звинувачують у тому, що вона стала причиною смерті Романа. На завершення Андреа йде по стопах подруги і прощається з обіцянкою роботи в столиці.
Про автора Кармен Лафоре
Народження, дитинство та юність
Кармен Лафоре.
Кармен Лафорет Діас народилася в Барселоні 6 вересня 1921 року. Через два роки вона — старша дочка від шлюбу каталонського архітектора та вчителя з Толедо— Її батьки перевели на Гран-Канарію. На цьому острові народилися його улюблені молодші брати Едуардо і Хуан. На жаль, мати померла через кілька років після народження останнього.
Зі свого боку, Містеру Лафоре не довелося знову одружитися, але юна Кармен не підтримувала хороші стосунки з мачухою. Цю ситуацію письменник відобразив через сирітство кількох його головних героїв. Такий випадок з Андреа (Нада), Марія Вей в Острів і його демони (1952) і Мартін Сото в Інсоляція (1963).
Літературна кар'єра та шлюб
Як тільки закінчилася нищівна громадянська війна в Іспанії, Лафоре повернувся до Барселони з твердим наміром вивчати філософію. Однак він не завершив цю гонку ані його вивчення права, яке він почав у Центральному університеті Мадрида в 1942 році. Нада 1945 року — літературний дебют, визнаний критиками та читачами. Як уже було сказано, цей роман вирізняється стилем оповіді «tremendismo», відкритого Каміло Хосе Села з Сім'я Паскаля Дуарте.
Наступного року, Кармен Лафоре вийшла заміж за Мануеля Серезалеса — журналіст і літературознавець, з яким була у шлюбі до 1970 року і мала п’ятеро дітей. У цей період він опублікував п’ять коротких романів, три книги оповідань і два путівники (крім двох успішних романів, згаданих у попередньому розділі).
Відхід від громадського життя та останні релізи
Звичайно, барселонський автор не мав широкого літературного виробництва, ймовірно, через тиск, який прийшов із таким гучним і передчасним успіхом. Крім того, наприкінці 1970-х років письменник натякнув на перші симптоми хвороби Альцгеймера. Відповідно, на публіці його бачили все рідше.
28 лютого 2004р, Кармен Лафорет померла в Махадаонді, громада Мадрида; йому було 82 роки. Перед її смертю оповідання «Розамунда» та «Аль-Колегіо» з’явилися в іспанських оповідних антологіях. казки цього століття (1995) у матері та дочки (1996) відповідно.
Інші публікації
- літературні статті (1977), зведення всіх його статей, опублікованих на сьогодні;
- Я можу розраховувати на тебе (2003), лист.
Посмертні публікації
- Лист до Дон Жуана (2007), книга, яка зібрала всі оповідання Лафоре;
- Ромео і Джульєтта (2008), збірка всіх його романтичних оповідань;
- Серцем і душею (1947-1952) (2017), лист.