Фотографія. Луїс Кастанеда, профіль у Facebook.
Луїс Кастанеда, Канарський письменник Росії Ла-Пальма, був лауреат літературної премії Amazon Storyteller для авторів іспанською мовою 2020 з Коли прийде король. Дав мені це інтерв'ю Я дуже дякую вам за ваш час та доброту. У ньому він розповідає нам про той роман, інші улюблені книги, письменників та жанри, свої впливи, звичаї та авторські захоплення та нові проекти, які він має на увазі.
Інтерв’ю з Луїсом Кастанедою
Його дебютний роман Коли прийде король було обрано з більш ніж 5.500 назв, з 50 різних країн, самвидав Через платформу Kindle Direct Publishing у період з 1 травня по 31 серпня 2020 року. Робота базується на візиті короля Альфонсо XIII на острів Ла-Пальма в 1906 році.
- ACTUALIDAD LITERATURA: Ви пам'ятаєте першу прочитану книгу? А перше оповідання, яке ви написали?
ЛУІС КАСТАНЕДА: Я не впевнений, що це перші історії, які я прочитав і написав, але вони перші, про які я знаю. Перша книга як така була Країна хутра, липня Верн, який підкорив мій підлітковий розум і який передував кільком іншим великим французьким письменником.
Щодо перша історія що, пам’ятаю, писати, вже будучи старшокласником, слід було б посилатися на а неповажний розповідь з титулом Луїзи на планеті жінок, який мав намір додати трохи кольору та гумору журнал фотокопію, яку ми прагнемо виготовити в Інститут. Це не дуже вдало.
- А.Л .: Яка перша книга вразила вас і чому?
LC: Думаю, я встановив три віхи як читач що стосуються двох книг, які зробили на мене глибоке враження з різних причин. перший, з мого найбойовішого часу, було Чоловік, італійським письменником і журналістом Оріана Фальячі, груба, жорстока, пристрасна історія, написана від другої особи, про життя Алекоса Панагуліса, класичний герой, який самостійно намагався покласти край так званій Диктатурі Полковників. Він здобув міжнародну популярність після спроби нападу на диктатора Георгіоса Пападопулоса, 13 серпня 1968 року, подальшого ув'язнення та тортур, а згодом і смерті за незрозумілих обставин.
El друга Книга, яку я хочу процитувати, належить до мого ностальгічного часу, тих років самотності та біди як студентка журфаку в Мадриді, що перевершила мене, оточена тисячами облич, які приходили та йшли у їхньому житті, чужі моєму, нездатному бачити « та маленька деталь, яку я намалював на своїй картині », як це сталося з Хуаном Пабло Кастелем у ТунельЕрнесто Субота, поки він не знайшов Марію Ірібарн.
El третій Я вже отримав книгу в зрілому віці, з більшим спокоєм духу, і яку я визнаю останньою ланкою на сходах читань у межах латиноамериканського літературного напрямку. Власне, я міг майже обрати будь-який інший заголовок Гарсія Маркесале це мене наповнило повністю Люби в часи холери, якого, до речі, я ще не закінчив читати, бо час від часу повертаюся до нього, спонуканий якимись сумнівами, якимись питаннями, якимись бажаннями.
- АЛ: Хто ваш улюблений письменник?
LC: Це питання, у ці моменти мого життя, має просту відповідь, тому що, без сумніву, я повинен вибрати Нобелівська премія Колумбії. Інших письменників, на яких я також міг би вказати - Хуана Рульфо, Фолкнер, Карпентіртощо - Вони завжди ведуть мене, як кульмінацію, до Гарсії Маркеса. І це не те, що я хороший читач, тому що Я грішу багато перечитань і мені важко відкрити інші стилі. Коли я був молодшим, я читав реалістичний роман, особливо новий американський роман, як Том Вулф, Норман Mailer, Трумен ПлащВсі з журналістського світу, але вони не повністю задовольнили мій мрійний дух.
- А.Л .: З яким персонажем книги ти хотів би познайомитись і створити?
LC: Я ніколи про це не думав, але я сказав би вам, що хотів би творити і жити разом із авантюрними персонажами, такими як Філеас Фогг de Навколо світу за 80 днів або мандрівник de Машина часу, HG Wells, рятуючись від Морлоків, або Axel спускаючись до Центр Землі.
- АЛ: Будь-яка манія чи звичка, коли справа стосується письма чи читання?
LC: Коли я пишу Я люблю супроводжувати мене музикою (інструментальний, інакше це мене деконцентрує) і, принаймні, протягом усього року, який я писав Коли прийде король, з постріл лікеру з мушмули складений моєю матір’ю. Тоді необхідно мати двері зачинені, позбутися час попереду (я не можу почати писати, знаючи, що через півгодини мені доведеться залишити це, щоб виконати певні зобов'язання) і, нарешті, цікавість: Мені потрібно мати короткі нігті, добре орендує, що може торкатися клавіш за допомогою колодки.
- АЛ: А ваше місце і час, яке вам подобається, це зробити?
LC: Коли - це те, що я навряд чи вибираю, а навпаки підкоряюся коли він залишить мене до кінця свого життя. Я намагаюся досягти стабільності, але як автономний, яким я є, це часто химера. У будь-якому випадку, почати писати зазвичай трапляється трохи після восьмої години дня приблизно до десятої години. Я не вибираю, де, і не вважаю цього. Я маю невеликий кабінет, поділився зі своєю дружиною, де у мене є комп’ютер, книги, шахові трофеї, інші мої речі ... Мені просто потрібно знайти спосіб вигнати дружину, щоб досягти самотньої самотності.
- АЛ: Що нам розповідає ваш роман Коли прийде король?
LC: Цей роман розповідає нам про самотність і надія, любов і серце, ненависть і заздрість, життя і смерті; це історія загальнолюдських почуттів, зосереджених у крихітній вулканічній скелі, оточеній морем. Коли прийде король, що має підзаголовок любов і смерть на острівному березі, є історична фантастика, або історична обстановка, яка говорить нам життя та перипетії жителів забутого острова на що ти чекаєш, про що вони прагнуть, прибуття короля імперії, щоб їх врятувати, врятуйте їх від усіх бід. І як, однак, доля та їхні власні дії в підсумку перетворюють цю зустріч, яка мала стати історичною, не просто початком нового життя, а славною кульмінацією драми, яка їх переслідує.
З усією турботою світу вони готують маленьке місто до прийому, навіть з усіма стражданнями та потребами, але, ніби це було прокляття, становлення представляє перешкоди що може зіпсувати бажану зустріч, подібно до тієї, що трапляється на першій сторінці: поява неживого тіла, заколотий і плаває в бухті, прославленого лікаря Маурісіо Сантоса Абреу.
Відтепер a хоровий роман що розкриває залучених персонажів та їх стосунки, і в якому любов - заборонена, засмучена та ігнорована - відіграє визначальну роль.
- АЛ: Інші жанри, які вам подобаються?
LC: Мої літературні смаки, як читача, вони змінювалися за роки. Останнім часом я вдячний за біографії і, загалом, історичний роман. Начебто, коли мені виповнився день народження, мене захопили старі історії, а також старі фільми.
- АЛ: Що ви зараз читаєте? А писати?
ЛК: Зараз я закінчую читання чудового біографія про братів Райт, історична есе-історія в Мадриді, скорочена до чеської мови, і, як роман, я дотримуюсь кількох моментів із читанням Я маю в собі всі мрії світу, дорогоцінна робота Росії Хорхе Діас.
Про письмо гірше, оскільки в ці часи я не займаюся виробництвом. Я в процесі відповідати, відчувати і бути зворушеним історією, яка намагається скластися. Я записую фрази, ідеї, почуття. Мені потрібно наповнити груди та розум голосами героїв, перш ніж направляти історію. Ми побачимо, що вийде.
- А.Л .: Момент кризи, який ми переживаємо, важкий для вас, чи ви зможете зберегти щось позитивне для майбутніх романів?
LC: З моменту ув'язнення та протягом усього минулого року я застосовую спосіб ухилитися від мене реальність, яка послужила мені так само, як психологічний щит, і була не ким іншим зосередження на роботі. Я почав, наздоганяючи прострочені питання, а потім приступив до проектів, які в іншому випадку я не мав би часу чи імпульсу для здійснення. Я багато працював щодня, протягом тих місяців перерви чи напівзастою у своїй компанії, де я живу і де здійснюю свою роботу та життєву діяльність.
перо я ледве міг писати в той період. Невизначеність не давала мені необхідного спокою для нього. Смішно, але так воно і було. Тепер, з новим роком і через кілька днів роздумів, я знову шукаю дорогу. І, о, сюрприз: парадоксально, що дорога проходить через роботу. Це щоденна праця, яка дасть мені спокій творити. Я на цьому. У мене є надії.