+7 віршів, написаних жінками

Бо багато разів їх замовчували; тому що з причин, які існують і сьогодні, і ми не розуміємо, вони все ще ігноруються порівняно з чоловічою статтю; тому що вони мають стільки ж якості, скільки ті, що написані людьми; тому що це також література, і тут, у цьому літературному блозі, ми присвячені розмові про хорошу літературу ... З усіх цих і багатьох інших причин, які я міг би надалі вам надавати, сьогодні я приношу вам статтю 5 віршів, написаних жінками.

Судіть самі ... Або ще краще, не судіть, просто насолоджуйтесь ...

Перша у світі жінка-поетеса

Хоча жінки відійшли на друге місце у всіх видах мистецтва, правда полягає в тому, що саме вони виділялись у певних випадках. І невідомо те, що першим поетом була жінка, а не чоловік. Ми говоримо про Енгедуанна, дочка короля Саргона I Акад.

Енгедуанна була жрицею Наннара, шумерського бога місяця. За її часів як політична, так і релігійна влада були єдиними, і тому вона брала участь в уряді Ура. Вона також була, як ми вже казали вам, першим у світі поетом.

Поезія Енгедуанни характеризується буттям релігійний характер. Він писав це на глиняних табличках і клинописом. Майже всі вірші були адресовані богу Наннару, храму або навіть богині Інанні, яка захищала династію Акад (до якої вона належала).

Насправді один із віршів, що збереглися, є наступним:

Піднесення Енгедуанни до Інанни

ІННАНА ТА БОЖЕСТВІ СТАНИ

Леді всіх сутностей, повне світло, добра жінка

одягнений у пишність

кого небо і земля люблять тебе,

друг храму Ан

ви носите чудові прикраси,

ти бажаєш діадеми верховної жриці

чиї руки тримають сім сутностей,

ви вибрали їх і повісили на вашій руці.

Ви зібрали священні сутності і поклали їх

туго на грудях

ІННАНА І АН

Як дракон ти покрив землю отрутою

як грім, коли ти ревеш над землею

дерева і рослини падають на вашому шляху.

Ви потоп, що спускається з

гора,

О первинна,

Місячна богиня неба і землі!

ваш вогонь дме навколо і падає далі

нашої нації.

Леді верхи на звірі,

Це все ще надає вам якостей, святих порядків

і ти вирішуєш

ти в усіх наших великих обрядах

Хто вас може зрозуміти?

ІННАНА І ЕНІЛІЯ

Бурі дають тобі крила

руйнівник наших земель.

Улюблений Енлілем, ти летиш над нашою нацією

ви виконуєте укази Ан.

О, леді, чую твій звук

пагорби та рівнини шанують.

Коли ми стоїмо перед вами

переляканий, тремтячи у вашому ясному світлі

бурхливий,

ми отримуємо справедливість

співаємо, сумуємо за ними і

ми плачемо перед тобою

і ми йдемо до вас стежкою

з будинку величезних зітхань

ІННАНА І ІШКУР

Ви знімаєте все це в бою.

О мій леді на твоїх крилах

ви несете зібрану землю і нападаєте

маскується

в атакуючій бурі,

Ти ревеш, як бурхлива буря

Ти гримиш і продовжуєш гриміти і дути

зі злими вітрами.

Ваші ноги сповнені неспокою.

На вашій арфі зітхання

Я чую твій глум

ІННАНА І АННА

О моя леді, Анунна, великі

Боги,

Махаючи, як кажани перед вами,

їх летять до скель.

У них немає сміливості ходити

перед твоїм страшним поглядом.

Хто може приборкати ваше розбурхане серце?

Не менший Бог.

Ваше зловмисне серце поза

поміркованість.

Леді, ти шовкове царство звіра,

ти робиш нас щасливими.

Ваша лють не може тремтіти

О старша дочка Суена!

Хто вам коли-небудь відмовляв

благоговіння,

Пані, верховна на землі?

ІНАННА І ЕБІХ

У горах, де вас немає

шанований

рослинність проклята.

Ви перетворили їх

великі квитки.

Для вас ріки надуті кров'ю

а людям нема чого пити.

Гірське військо йде до вас

каутіво

стихійно

Здорові юнаки парадують

перед вами

стихійно

Танцююче місто сповнене

шторм,

водіння молодих чоловіків

до вас, полонені.

Інші вірші жінок, які ви повинні знати

Жінки завжди були частиною світу, а отже, вони також були творцями. Вони винайшли предмети, виконали багато видів мистецтва (література, музика, живопис, скульптура ...).

Зосереджуючись на літературі, жінка залишила слід у своєму кроці. У поезії є багато жіночих імен, які виділяються, такі як: Глорія Фуертес, Розалія де Кастро, Габріела Містраль ...

Але правда в тому, що вони не єдині. Тому тут ми залишаємо вас іншими вірші, написані жінками для вас, щоб відкрити.

«Я встаю» (Майя Анджелу)

Ви можете описати мене в історії

зі скрученою брехнею,

Ви можете затягнути мене до самого сміття

Все-таки, як пил, я прокидаюся.

Моє нахабство вас бентежить?

Бо я ходжу, як у мене нафтові свердловини

Накачування у моїй вітальні.

Так само, як місяці та сонця,

З певністю припливів,

Як сподівання, які літають високо

Попри все, я встаю.

Ви хотіли б бачити мене знищеним?

Опустивши голову і опустивши очі?

І плечі опустилися, як сльози.

Ослаблений моїми душевними криками.

Моя зарозумілість вас ображає?

"Кільце" (Емілі Дікінсон)

У мене на пальці було кільце.

Вітерець між деревами був непостійним.

День був синім і теплим, і гарним.

І я заснув на дрібній траві.

Коли я прокинувся, я подивився вражений

моя чиста рука між ясним обідом.

Кільця між пальцем не було.

Скільки мені зараз у цьому світі

Це пам’ятка золотистого кольору.

"Мільйонери" (Хуана де Ібарбуру)

Візьми мою руку. Підемо до дощу

босий і мізерно одягнений, без парасольки,

з волоссям на вітрі і тілом на ласку

косий, освіжаючий і мініатюрний, води.

Нехай сміються сусіди! Оскільки ми молоді

і ми обоє любимо один одного, і нам подобається дощ,

ми будемо раді простою радістю

будинку горобців, який заколисується на дорозі.

Потім поля та акацієва дорога

і розкішну п’яту того бідного лорда

мільйонер і ожиріння, який з усім своїм золотом,

Я не міг купити нам ні унції скарбу

невимовна і найвища, яку нам дав Бог:

бути гнучким, бути молодим, бути сповненим любові.

"Каприз" (Amparo Amorós)

Я хочу, щоб мене ще налаштували і подорожували

в розкішному приватному літаку

прийняти тіло до засмаги

до Марбельї і з’являються вночі

на вечірках, які вивозять журнали

між дворянами, хлопцями-іграшками, симпатичними дівчатами та художниками;

одружитися з графом, навіть якщо він потворний

і віддати мої картини в музей.

Я вирішив піти з мови

на обкладинці Vogue для носіння

ігристі намиста з діамантами

у найбільш приголомшливих вирізах.

Інші гірші досягли цього

заснований на підписанні хорошого чоловіка:

ті, хто багатий і старий, погоджуються

якщо тоді ви зможете тримати їх подалі

зв'язати вас люблячим курдом

таким чином влаштовуючи скандальний роман.

Мама, мамо, ще встановлена, якою я хочу бути

і від сьогодні я збираюся це запропонувати!

"Садибний сад" (Сільвія Плат)

Пересохлі фонтани, закінчуються троянди.

Пахощі смерті. Ваш день настає.

Груші жирують як мінімальні Будди.

Синій серпанок, віддалення від озера.

І ти переходиш годину риби,

горді століття свині:

палець, лоб, лапа

виникають із тіні. Історія подає

ті переможені канавки,

ті коронки аканта,

і ворон заспокоює свій одяг.

Кудлатий вересок, який ти успадкуєш

два самогубці, покаяні вовки,

чорні години. Жорсткі зірки

що пожовкли вони вже піднімаються на небо.

Павук на мотузці

озерні хрести. Глисти

вони залишають свої кімнати в спокої.

Маленькі пташки сходяться, сходяться

з їх дарами до складних меж.

"Сентиментальна самоевтаназія" (Глорія Фуертес)

Я зійшов з дороги
не заважати,
за те, що не кричав
більш жалібні вірші.
Я провів багато днів, не пишучи,
не бачачи вас,
не ївши, а плачучи.

"Поскаржитися на удачу" (Сор Хуана)

Переслідуючи мене, світе, що тобі цікаво?
Як я можу образити вас, коли я просто намагаюся
покласти красунь у моє розуміння
а не моє розуміння в красунях?

Я не ціную ні скарбів, ні багатства,
і тому це завжди робить мене щасливішим
покласти багатство в моє розуміння
ніж моє розуміння багатства.

І я не оцінюю красу, термін дії якої минув
Це громадянська здобич віків
і я не люблю багатство фементиди,

приймаючи найкраще в моїх істинах
споживають суєти життя
ніж споживати життя в суєтах.

"Кохання, яке мовчить" (Габріела Містраль)

Якби я тебе ненавидів, моя ненависть дала б тобі
на словах, дзвінкий і впевнений;
але я люблю тебе, і моя любов не довіряє
до цієї розмови чоловіків, таких темних.

Ви хотіли б, щоб це перетворилося на крик,
і це надходить так глибоко, що воно скасовано
його потік, що горить, знепритомнів,
перед горлом, перед грудьми.

Я такий самий, як повний ставок
і я здаюся тобі інертним фонтаном.
Все за мою неспокійну тишу
що є більш огидним, ніж вступ у смерть!

"Загублена ласка" (Альфонсіна Сторні)

Ласка без причини йде з моїх пальців
це вибивається з моїх пальців ... На вітрі, коли він проходить,
ласка, яка блукає без пункту призначення або предмета,
загублена ласка, хто її підхопить?

Я міг би любити сьогодні ввечері з нескінченною милістю,
Я міг би полюбити першого, хто прибув.
Ніхто не приходить. Це лише квіткові стежки.
Загублена ласка котиться ... котиться ...

Якщо вони поцілують тебе в очі сьогодні, мандрівнику,
якщо солодке зітхання струшує гілки,
якщо маленька рука тисне на пальці
що бере вас і залишає, що досягає вас і йде.

Якщо ти не бачиш ні цієї руки, ні цього цілуючого рота,
якщо саме повітря плете ілюзію поцілунків,
о, мандрівник, чиї очі схожі на небо,
На розплавленому вітрі ти впізнаєш мене?

"Кажуть, рослини не говорять" (Розалія де Кастро)

Кажуть, що рослини не говорять, ні фонтани, ні птахи,
І він не махає ні своїми чутками, ні своєю яскравістю зірок,
Вони говорять це, але це неправда, бо завжди, коли я проходжу,
Про мене вони бурчать і вигукують:
Там іде божевільне мріяння
З вічною весною життя і полів,
І досить скоро, досить скоро, ваше волосся стане сивим,
І вона бачить, тремтячи, охолоджена, що мороз покриває луг.

На моїй голові сірість, на луках мороз,
Але я продовжую мріяти, бідний, невиліковний місячник,
З вічною весною життя, що згасає
І багаторічна свіжість полів і душ,
Хоча одні засохлі, а інші спалюють.

Зірки, фонтани та квіти, не бурмотіть про мої мрії,
Без них, як милуватися вами чи як жити без них?