приклад діалогу
Правильне написання діалогів є однією з найпоширеніших перешкод, з якими стикаються більшість новачків і навіть деякі досвідчені автори. І це не дивно, адже для того, щоб оволодіти цим ресурсом, потрібне повне знання рядка «-», орфографічного знака з багатьма якостями, які, якщо їх не вивчати, можуть заплутати.
Насправді редактори часто оцінюють письменницькі навички починаючого письменника за тим, наскільки добре вони справляються лінія (серед інших рис стилю). Мабуть, це знак із найскладнішими правилами в іспанській мові, оскільки, окрім діалогів, його можна використовувати в інших контекстах. З цієї причини в наступних параграфах описано, як правильно використовувати репліку, щоб добре засвоїти діалоги.
Правила використання репліки в написанні діалогів іспанською мовою
Коли персонаж втручається в розповідь, так само передує тире «—». Крім того, кожен член оповідання виражено в іншому рядку, тому крапка повинна завершувати висловлювання. Подібним чином розділи казкар їм передує вищезгаданий символ, і в обох випадках він завжди безпосередньо пов’язаний зі словом. Наприклад:
«Ваша історія дуже цікава, сер», — сказав я старому, який зупинив мене, щоб розповісти все це в будинку престарілих Хуана Ґрієго минулої неділі, коли я відвідував дідуся та бабусю.
— Як накажеш, мійо. У житті є дуже дивні таємниці, — відповів він своїми темно-зеленими очима.
(Уривок з «Прокляття Педро», з кн Казки з крику, з Джон Ортіс)
Пунктуаційні правила діалогу
Приклад діалогу 2
Одним із найскладніших аспектів написання іспанською мовою є розстановка крапок, коми, а також знаки питання й оклику в діалозі. Перш за все, автор повинен взяти до уваги дві точки зору щодо абзацу оповідача, які описані в наступних параграфах:
Коли абзац оповідача пов’язаний із тим, як персонаж виражає себе
Цей тип речення називається дієсловом розбіжність, починається з малої літери і в кінці ставиться відповідний розділовий знак. Слід зазначити, що у випадку якщо у мовленні персонажа є знаки питання чи оклику, правило не змінюється. Тобто підрозділ починається з малої літери. Наприклад:
— Вибачте, я можу сісти? — запитав чоловік у склянці з газетою та кавою в руках.
«Звісно, є місце», — відповів він, усміхаючись.
— Тобі вони дуже подобаються, правда, Карлосе? — вилаяв незнайомець.
-Про що ти говориш? Звідки ти знаєш моє ім'я? — стривожено відповів Карлос.
Крім того, якщо діалог продовжується після цитати оповідача, абзац закінчується рядком до останнього слова. Потім після кінцевого рядка абзацу ставиться відповідний розділовий знак (крапка або кома). Для прикладу наведемо фрагмент «Лімбу» с Ралатос від крику (2020) Дж. Ортіса (що є продовженням діалогу, показаного в попередньому абзаці):
— З чужих жінок, очевидно, — іронічно відповів таємничий, висовуючи з-під газети револьвер. Вони наказали стерти ту посмішку... але сьогодні ти врятований, людей багато. Бережіть себе», — сказав він перед тим, як піти.
Приклади з комою та крапкою
Приклад діалогу 3
— Залишайся там, — сказав він сумно, — я давно на тебе чекав.
— Залишайся там, — сказав він сумно, — я давно на тебе чекав.
—Я хотів познайомити вас з Алексом —другом, про якого я згадав на початку розповіді,—… звичайно, його сьогодні тут не буде.
«Я хотів познайомити вас з Алексом — другом, про якого я згадував на початку розповіді, — якого, ймовірно, сьогодні тут не буде.
Коли абзац оповідача стосується дій персонажа
Таке речення називається дієсловом Я не дисидентував y виникає, коли оповідач пояснює питання, які не пов’язані зі способом мовлення персонажа. Відповідно, це втручання оповідача, у якому немає дієслова, що є синонімом «сказати».
Тоді, абзац повинен починатися з великої літери (якщо це не перериває рядок діалогу) і додає крапку в кінці діалогу, якщо мова персонажа не продовжується на тому самому рядку. В іншому випадку розділові знаки ставляться після рядка після маркера, а продовження діалогу починається з великої літери. Наприклад:
— Відкриваємо виставку. Ласкаво просимо». Представник події дивиться на аудиторію з виразом явного піднесення.
— Відкриваємо виставку. Ласкаво просимо». Прес-секретар події з великим ентузіазмом. Насолоджуйтесь цим чудовим вечором.
— Відкриваємо виставку. Ласкаво просимо та – речник події дуже захоплений – насолоджуйтеся цим чудовим вечором.
Інші способи використання смуги
- Внести уточнення чи поправки до ідеї. Коли речення укладено в тире, воно має більшу силу та відокремленість порівняно з твердженнями, укладеними в коми. Однак автори часто вважають ізоляцію, яку надає вираз у дужках, більшою. Наприклад:
- «Хосе повільно відновлювався після пересадки серця. Це були важкі дні для його родини. Хоча орган прибув якраз вчасно - фактично, якби він не отримав його, він би помер за кілька днів, бачити його лежачим у ліжку більше місяця, у комі через те, що він не повністю засвоїв трансплантат, було жахливо. для своїх близьких».
- Щоб вказати нове уточнення чи пояснення в тексті раніше в дужках. У той же час цю пунктуацію можна поставити і навпаки (новий абзац, виділений дужками, міститься в іншому, уже розділеному тире).
- Коментарі транскрипціоніста в межах цитати також можуть бути підкреслені, Наприклад:
- Щодо тих розчарувань, які я відчував Кафка Працюючи на фабриці, чеський письменник сказав своєму другові Максу Броду в листі: «... Я добре вмію писати протоколи, до яких додає сіль здоровий глузд мого боса — з інституту страхування від нещасних випадків на роботі. вигляд добре виконаної роботи»…
- У бібліографічних покажчиках і в алфавітних списках використовується тире на початку рядка. (серед інших типів репертуарів), щоб вказати, що згаданий пункт або рядок пропущено, щоб не повторювати його, оскільки це вже було згадано вище. У цьому випадку після постановки знака «—» обов’язково залишають порожнє місце.