Фото: Хуан Франциско Феррандіс, профіль у Twitter.
Хуан Франсіско Феррандіз Він є автором історичного роману з такими назвами, як Темні години, полум'я мудрості або Проклята земля. У березні цього року він запустив останній, Суд над водою. Я дуже ціную час і доброту, щоб надати мені це інтерв'ю, де він розповідає про неї та багато інших тем.
Хуан Франсіско Феррандіз. Інтерв'ю
- ACTUALIDAD LITERATURA: Ваш останній роман має назву Водний суд. Що ви нам про це говорите і звідки виникла ідея?
ХУАН ФРАНЦІСКО ФЕРРАНДІС: El водне судження рахунок життя фермера XNUMX століття з яким ми пізнаємо неопубліковану, але фундаментальну частину нашої історії. Між пригодами та таємницями ми наблизимося до дивовижного відкриття: нової справедливості для слабких та ембріон прав людини. Це маловідомий історичний факт, який змінив світ.
Хоча ці факти вивчалися на юридичному факультеті, так воно і було читання статті про права людини, коли я відчув її потенціал. Так все почалося.
- АЛ: Чи можете ви повернутися до тієї першої прочитаної книги? І перша історія, яку ви написали?
JFF: Я добре пам’ятаю свій перший роман СандоканЕміліо Сальгарі. Я був ще дитиною, і я отримав книгу з муніципальної бібліотеки мого міста, Cocentaina. Історія зачепив мене (Це було перше захоплення читача), але коли ми доходимо до третього тому, виявляється, що він взятий на позику. Я ходив майже щодня, щоб подивитися, чи вони вже повернули його, але ні. Одного разу бібліотекарка, побачивши моє розчарування, запропонувала мені прочитати ще одну книгу, поки я чекаю. Потім він порекомендував ще одне та інше ... З тих пір я не припиняю читати, хоча я все чекаю, поки повернуть третю частину Сандокан.
- А.Л .: А цей головний письменник?
JFF: Це питання мені часто задають, і мені важко відповісти. Насправді У мене немає головного автораЩо ж, те, чим я захоплююся, це історії, які ми можемо створювати. Межі нашої уяви.
від Толкін а Реверте, Пардо Базан, Васкес Фігероа, Азімов, Дюма, Умберто Еко, Конрад, Урсула К. Ле Гуїн... Як бачите, це амальгама епох і стилівНу, ось як я люблю досліджувати літературний світ, без ярликів, перебираючи різні жанри та авторів.
- А.Л .: З яким персонажем книги ви хотіли б познайомитись і створити?
JFF: Безумовно, щоб Вільгельм Баскервільський de Назва троянди. Він як ніхто інший представляє архетип наставника; мудра людина, яка керує та орієнтує (не лише інших персонажів, а й читача). Він - тип персонажа, який мене найбільше зачаровує через здатність збагатити історію.
- А.Л .: Якісь особливі звички чи звички, коли справа стосується письма чи читання?
JFF: З тих пір, як я в дитинстві навчався машинопису Мені більше подобалося друкувати, ніж писати від рукиТому я завжди пишу з комп’ютером. Мабуть, єдина манія в тому, що мені подобається писати романи текст на екрані схожий на опублікований текст, тобто з його відступами, полями, довгими штрихами для діалогів, шрифту, пробілів тощо.
- АЛ: А ваше місце і час, яке вам подобається, це зробити?
JFF: Соя сова і якщо можу, я волію писати вночі. У мене є свій куточок в одному мансарда з дому і зазвичай зберігають як звичку, так і робоче місце. Але зі свого досвіду скажу, що якщо є натхнення, можна писати в похмурому гаражі і сидячи в пластиковому кріслі. З іншого боку, якщо такого немає або ви заблоковані, можливо, ви вже перебуваєте у казковому гнізді орлів у горах Швейцарії; не виходить лист.
- АЛ: Чи є інші жанри, які вам подобаються?
JFF: Оскільки мене цікавлять історії, мені подобається, що вони відбуваються в різні періоди і по -різному (будь то в середньовічному замку, в сьогоднішньому Мадриді або в космосі). Двигуном мого життя є цікавість, і якщо автор зможе пробудити його в мені, подорож, де б вона не була, буде приємною.
Також, як і будь -який письменник, ви повинні розділити час читання, щоб задокументувати себе, з нарисами, статтями тощо. Іноді це стає захоплюючим детективним твором.
- АЛ: Що ви зараз читаєте? А писати?
JFF: Я щойно закінчив науково -фантастичний роман Знахідка, з ВозійDamon і я почав із великим ентузіазмом Торговець книгами de Луїс Зуеко. Як бачите, зміни статі запаморочують. У мене теж дуже цікаво ансайо про середньовічне мистецтво під назвою Зачаровані образи Алехандро Гарсія Авілес, справжнє відкриття для розуміння однієї з моїх одержимостей: тренуйте розум, щоб мати можливість сприймати світ так, як це хотіла б середньовічна людина.
Щодо історій, які гудуть у моїй голові, тумани ще не розчистилися і Я не можу нічого передбачити з мого наступного роману. Сподіваюся, я скоро скажу вам.
- АЛ: Як ви вважаєте, яка видавнича сцена?
JFF: Без сумніву, ми в повній мірі процес трансформації та зміна парадигми. Окрім цифрової книги, з’явилися й інші види дозвілля, які поділяють таку ж нішу, як і читання, я маю на увазі соціальні мережі та потокові платформи.
Реакцією видавців було збільшення літературної пропозиції і щомісяця виходять сотні нових випусків, багато з яких малими накладами, щоб уникнути втрат. Це означає більше авторів мають можливість опублікувати, але подорож книги дуже коротка, всього кілька тижнів або декількох місяців, і результат часто поганий.
З іншого боку, спосіб наблизитися до читача - це вже не стільки книжка, яка виставляється в книгарнях, а й виклад автора в мережах. Я думаю, що успіх зосереджений у авторах з найбільшою присутністю у ЗМІ.
Все це ні краще, ні гірше, це зміни. Історія сповнена змін, малих чи великих масштабів, які є кризою для одних і можливістю для інших.
- А.Л .: Момент кризи, який ми переживаємо, важкий для вас, чи ви зможете зберегти щось позитивне для майбутніх історій?
JFF: Я, як і всі інші, пережив відчуття, що реальність вислизає, а інше нав'язується. Я пам’ятаю, що спочатку він сказав мені «цього не станеться» або «ми туди не потрапимо», а потім це станеться. Ув’язнення, порожні вулиці, кількість загиблих… Якщо подумати, це сильно.
Я інтерпретую те, що сталося, як історична драма жила від першої особи, але зізнаюся, що мене залишило сумне відчуття. Я не знаю, чи збираємося ми скористатися сигналом пробудження цієї планети для зміни. Сьогодні модно судити про минуле з нашою нинішньою шкалою цінностей та великою зарозумілістю. Цікаво, Як вони будуть судити нас у майбутньому?